Чемпіонат світу з гандболу. Без України, але з українцем

10 лютого на аренах Данії та Німеччини стартує чоловічий чемпіонат світу з гандболу. Збірна України на цьому турнірі представлена не буде, але два гандболіста, що грають за запорізький «Мотор» вийдуть на майданчик. А разом з ними…

Данія? Чехія? Німеччина!

Гандбол – один з найстаріших видів спорту. Офіційно – 120 років і Данія, як місце народження. А все тому, що тут вперше в жіночому училищі фізичного виховання зареєстрували систему тренувань, яка загалом схожа на сучасні правила гандболу – перекидаючи м’яч руками учасниці однієї команди мусили доставити його до воріт іншої. Втім, історичні претензії є й у чехів, які ще за 8 років до того – в 1890-му році – розважалися грою під назвою «хазена» приблизно за тими самими правилами. Поки Чехія і Данія сперечалися за право «першої ночі», в Німеччині вирішили «схрестити» сусідні ручний м’яч і хазену, отримавши в підсумку чіткі правила і офіційну назву – гандбол.

Почали з Німеччини

Не дивно, що перший чемпіонат світу з гандболу відбувся саме в Німеччині. В 1938 році. Господарі (діючі олімпійські чемпіони з цього виду спорту) без проблем здолали збірні Австрії, Швеції і Данії, завоювавши титул. Про таку результативність, яку команди демонструють зараз, закидаючи по 2-3 десятки м’ячів кожна, годі було й мріяти. Приміром гра між Данією та Швецією завершилася з футбольним рахунком 2:1 не на користь родоначальників гандболу.

Після перерви, пов’язаною з Другою світовою війною, чемпіонати світу відродилися в 1954 році (стало 6 учасників). В 1958 команд було вже 16. Далі турнір дещо змінював ритм – проходив раз на кожні 3-4 роки, а з 1995 і дотепер схема не міняється: чемпіонат світу відбувається кожного непарного року за участі 24 збірних.

Лідери – Франція та Швеція

Цього січня німецькі майданчики вже всьоме стануть місцем проведення чемпіонатів. Але при цьому в збірної лише три чемпіонські титули, останній з яких було здобуто аж 12 років тому. З 2007 року в бундестім нема навіть срібних чи бронзових нагород, ана попередньому чемпіонаті навіть не пробилася до чвертьфіналу.

Найбільше ж золотих нагород – у команди Франції (6 титулів). В тому числі – 4 з 5 останніх і два поспіль на сьогодні – в 2015 та 2017 роках. Збірна Швеції найчастіше отримувала нагороди – 11 разів (4 золота – останнє в 1999 році; 3 срібла і 4 бронзи).

Це чемпіонат Європи

Медалі чемпіонату світу з гандболу до 2015 року вигравали виключно європейські збірні: Франція, Німеччина, Швеція, Румунія, Іспанія, Хорватія, Данія, Росія та інші. Найближче до нагород підбиралися африканці – в 2001 та 2005 роках збірні Єгипту та Тунісу відповідно програвали по два вирішальні поєдинки – півфінали і матчі за бронзу.

Лише в 2015 році вперше на п’єдестал пошани піднялася команда не з європейського континенту – збірна Катару. Втім, це було більше схоже на «чітерство», адже під домашній чемпіонат шейхи натуралізували гандболістів з усього світу. Лідерами срібної команди зразка 2015 року були чорногорець Зарко Марковіч (отримав громадянство Катару за рік до чемпіонату), кубинець Рафаель Капоте, боснієць Даніель Шаріч. Також у складі були француз Ройне, боснієць Мемішевіч, чорногорці Стояновіч та Дам’яновіч, іспанець Відаль, а також уродженці Сирії, Тунісу, Єгипту та Ірану. Така собі збірна світу. На цей чемпіонат катарці дещо збавили оберти – «лише» 9 з 18 спортсменів у їхній заявці – «легіонери».

Збірна України

Наші гандболісти не змогли пробитися на чемпіонат світу. Від Європи на турнір розігрувалося 9 місць, крім двох господарів та діючих чемпіонів світу (Франція) та Європи (Іспанія). Збірна України сперечалася за єдиний квиток з Румунією, Італією і Фарерськими островами. Островитян українці легко перемогли, фаворитів – румунів – ледве не обіграли (вели в рахунку в 3 м’ячі, але втратили перемогу – нічия), але несподівано в один м’яч поступилися італійцям, які були в ролі господарів відбірного турніру.

Чоловіки лише двічі були учасниками мундіалю. В 2001 і 2007 роках. Причому дебют вийшов вельми успішним. На турнірі українці стартували з двох поразок від фаворитів – Росії та Словенії, але далі досить легко перемогли Туніс, Саудівську Аравію і Норвегію. Вихід в чвертьфінал на збірну Швеції закрив шлях до нагород, але в поєдинку за 7-8 місця наша команда здолала Німеччину.

Тоді Юрій Костецький став другим бомбардиром чемпіонату, закинувши 60 м’ячів. Лише на один менше, ніж у переможця снайперських перегонів. Сьому місце в тому рейтингу посів Валерій Лочман. Наш голкіпер Євген Будко став шостим в списку кращих воротарів.

В 2007 році все пройшло менш вдало Україна перемогла потужну Ісландію, але за різницею забитих і пропущених м’ячів не вийшла з групи, маючи однакову кількість очок з елітною Францією. Як підсумок – боротьба за 13 місце, в якій Україна випередила Аргентину з Кувейтом, але поступилася Норвегії.

Зірки українського масштабу

На нинішньому чемпіонаті світу в складах збірних Македонії та Росії виступають гравці запорізького «Мотору» – Зарко Пешевскі та Віктор Кирєєв. Але то легіонери, а от в складі збірної Австрії на турнірі гратиме народжений в Тунісі Микола Білик. Правда ж, не арабські і навіть не австрійські ім’я та прізвище?

Це син українського гандболіста Сергія Білика, який пограв в Тунісі, а потім осів в Австрії, де змінив громадянство. Микола – не просто хороший гандболіст. Йому 22, а два роки тому (для ручного м’яча це дуже молодий вік) за нього боролися гранди європейського клубного гандболу – іспанська «Барселона» та німецький «Кіль». Спортсмен обрав сусідню до батьків Німеччину і сьогодні є одним з найсперпективніших гандболістів в Бундеслізі.

На жаль, він віддав перевагу збірній Австрії, але і в нашій команді є своя зірка – Сергій Онуфрієнко, який в 2016 році став чемпіоном Франції в складі ПСЖ. Та й партнери у нього далеко не найгірші. Бо хіба б змогла посередня команда здолати учасника чемпіонату світу – збірну Чорногорії – у відбірному матчі до Євро-2020 два з половиною місяці тому? Сподіваємося на чемпіонат Європи наша збірна все ж поїде.