Один факт подружньої зради ще не робить шлюб недійсним

Усе про визнання церковного шлюбу недійсним — в інтерв’ю з Олегом Кравчуком, авдитором та захисником подружнього вузла Трибуналу Львівської митрополії УГКЦ

«Трибунал не дає розлучень!», — великими літерами надруковано на аркуші паперу, прикріпленому на дверях у приймальні Трибуналу Львівської митрополії Української греко-католицької церкви. Олег Кравчук, проводячи міні-екскурсію по приміщенню трибуналу, розповідає, що йому часто доводиться пояснювати відвідувачам, що в церковному суді нікого не «розводять», тут лише можна почати процес визнання недійсності подружжя, або, іншими словами, уневажнення церковного шлюбу.

Сам трибунал знаходиться на території архітектурного комплексу собору святого Юра у Львові. Олег Кравчук працює в ньому вже майже 11 років. Починав нотарем, а після отримання ліцензіату з канонічного права в Папському східному інституті в Римі обійняв відразу дві посади — авдитора та захисника подружнього вузла. Як авдитор проводить у трибуналі дізнання та слухання, а як захисник подружнього вузла до останнього бореться за збереження шлюбу, освяченого Церквою.

— Пане Олеже, що представляє собою процес з визнання недійсності церковного шлюбу?

— Це є ретроспектива в минуле, на момент укладення шлюбу, і дослідження, чи були там підстави вважати його повноцінним, чи, можливо, він уже з самого початку мав ознаки неправосильності. Водночас, наважившись на певні елементи випробування, важкі спогади та переживання, пов’язані з необхідністю розповісти про сімейні конфлікти чи подружні незлагоди, людина духовно очищається. Вона може і не бути винна в тому, що укладала неправосильний шлюб — її покинули, обманули. Проте, через це не може ходити до церкви, не може побудувати своє життя з іншою людиною, оскільки уже зв’язана узами шлюбу. До того ж, вона в суспільстві сприймається неоднозначно. І цей процес покликаний сприяти особи до повноцінного християнського життя.

— З чого починається процес?

— Особа приходить до нас і каже, що хоче почати процес визнання недійсності подружжя. Запитуємо, скільки років вона пробула в шлюбі. Якщо шлюб був укладений всього рік тому і він ще не розірваний цивільно, такої справи ми прийняти не можемо — з моменту цивільного розлучення має пройти мінімум півроку.

Далі просимо, щоб людина коротко розповіла суть справи, починаючи від моменту, коли вона зі своїм партнером чи партнеркою познайомилися, і до теперішнього часу, з акцентом на причині, чому вони розійшлися. Це може бути зрада, насильство. Задаємо уточнюючі запитання. Якщо люди сварились, потрібно зрозуміти, в якому моменті це відбулось, чи це було ще до чи вже після одруження. Так само — які були предиспозиції до одруження. Можливо, основною причиною одруження була передшлюбна вагітність, тиск з боку батьків, інші обставини, які змусили людину одружитися.

Дослідивши ці питання і побачивши, що в історії людини є факти, які можуть стати підставами майбутнього уневажнення шлюбу, видаємо бланк позовної скарги і кажемо, які ще документи особа має подати. Фактично процес розпочато.

— Чому трибунал береться за справи, лише якщо з моменту розлучення пари минуло півроку?

— Півроку — це для нас гарантія, що особи мають серйозну мотивацію розійтися, не роблять це гарячково.

— Інакше ніяк — людина спочатку має отримати цивільне розлучення, і лише потім, можливо, церковне?

— Так. Хіба що люди при укладанні церковного шлюбу не укладали шлюбу державного. Але це один випадок на сотню чи, може, навіть на дві сотні. Як правило, це продиктовано майновими питаннями чи питанням виїзду за кордон: до прикладу, роблять американську візу для неодруженої людини, і, якщо вона змінить свій сімейний статус, візу їй можуть анулювати. При цьому, щоби уникнути різних маніпуляцій, заявник має чітко окреслити причини, чому він не укладав державного шлюбу.

— Чи приймає Трибунал Львівської митрополії УГКЦ позовні скарги від прихожан інших єпархій?

— Раніше із цим було дуже строго — справа, яка належала до Тернопільської чи там до Стрийської єпархії, не могла розглядатись у Львівській єпархії. Але так як зараз суспільство є глобалізоване, до Кодексу канонів східних церков були внесені зміни, які пом’якшили питання щодо територіальності. Тож, на прохання людей ми можемо прийняти справу, яка належить до відомства іншої єпархії.

— У бланку позовної скарги передбачено, що обов’язково має бути позивач і відповідач. А що, як обидва члени подружжя прагнуть визнання шлюбу недійсним?

— Часто так буває, що чоловік і дружина добровільно хочуть, аби їхній шлюб визнали недійсним. Але навіть в такому випадку ми все одно мусимо почати процес дослідження, оскільки в Церкві немає позапроцесуального способу визнання шлюбу недійсним. Часто в ході процесу виявляється, що кожен з подружніх партнерів доклався до руйнування подружжя, і в кожного з них є своя причина для визнання недійсності шлюбу.

— Серед документів, які вимагає подати трибунал, вказано свідоцтво про хрещення. Де і як його можна отримати?

— Копія свідоцтва про уділення тайни хрещення — це перший проблемний документ, з яким багато складнощів. Апріорі зрозуміло, що, якщо людина укладала шлюб, то вона є хрещена, бо при шлюбі завжди вимагається довідка про хрещення. Але дуже багато осіб, які до нас звертаються, цього документа не мають. Пояснюю, як його зробити.

Для початку можна підійти в церкву, де хрестилися, і отримати виписку з церковної книги про хрещення. На жаль, дуже багато тих книг було знищено з відомих причин в Радянському Союзі. Тому є інший варіант: з кимось з рідних або близьких, з будь-якою особою, яка була присутня при хрещенні або принаймні яка точно знає, що особа є хрещена (зазвичай, це батьки, хресні батьки, брати, сестри; у старших людей це вже хто залишився живий), йдеться до священика парафіяльної церкви. І там свідок на Євангеліє складає присягу про те, що ця особа дійсно є хрещеною. Після цього складається документ про хрещення, який підписує парафіяльний священик.

— А що, як церква, в якій хрестилась людина, на той момент була православною, а тепер є греко-католицькою?

— Немає жодних проблем. Ми повністю визнаємо хрещення в православній церкві. Так само визнаємо і шлюб в православній церкві. Часто люди приносять до нас документ про зняття благословення в православній церкві (це те саме, що наш декрет про визнання недійсності шлюбу). Проте ми його не визнаємо, тому що зняття благословення у православних не відбувається процесуальним способом — там просто єпископ одноосібно знімає благословення з подружжя. У нас так не можна.

— Свідоцтво про церковний шлюб можна так само отримати в церкві?

— Так. Потрібно піти до церкви і взяти відповідну виписку з церковної книги. Але трапляється, що люди укладали шлюб ще в підпіллі і такого документа не мали. В такому разі варто підійти в церкву з двома свідками, які під присягою засвідчать, що були очевидцями шлюбу — і священик випише довідку.

— Чи не забагато бюрократії? Навіщо стільки різних довідок?

— Медичні довідки, довідки з правоохоронних органів, різного роду документи, які ми вимагаємо, ілюструють причини визнання недійсності шлюбу. Документи ми приймаємо тільки в конкретній зв’язці до фактів справи. Наприклад, людина в процесі подружнього життя узалежнилася від алкоголю — про це засвідчить довідка з наркодиспансера. Або особа мала якісь певні матеріальні обтяження, наприклад, кредити, які вона мала ще до одруження і їй приховала — так само довідки з банківських установ допоможуть розібратися, коли був взятий кредит, чи цей кредит суттєвим чином обтяжував сім’ю. Якщо кредит на якусь дрібницю представляють непосильним для сім’ї тягарем, то довідка допоможе виправдатись протилежній стороні. Довідки про побої допоможуть в дослідженні справ, де йдеться про домашнє насильство.

— Подейкують, що судовий процес може тривати роками. Це правда?

— Переважно процес триває рік часу, але є певні справи, які тривають довше. Це може бути пов’язано з тим, що відповідач, не відмовляючись брати участь в процесі, просить відкласти розгляд, посилаючись на те, що він перебуває за кордоном або ж на стаціонарному лікуванні.

Інколи сам позивач просить призупинити процес, сподіваючись на примирення зі своєю половинкою. І півроку вони намагаються примиритись. Якщо сторонам не вдалось примиритись, продовжуємо процес. Хоча, є випадки, що в процесі люди миряться і приходять до нас вже разом і заявляють про бажання припинити процес. На будь-якій стадії процес може бути припинений через примирення і більше не провадитись.

Інколи фактором, що подовжує процес, є те, що особа не задоволена вироком і подає апеляцію у вищу інстанцію — Трибунал Верховного Архиєпископа.

— Для чого розглядати справу цілий рік, якщо відразу зрозуміло, що мала місце подружня зрада?

— Один факт подружньої зради ще не робить шлюб недійсним. Потрібно розуміти, коли і як ця зрада була допущена, причину, скільки це було разів; чи це було з конкретною якоюсь особою чи з різними особами; чи це були постійні приховані стосунки поза подружжям, які могли ще існувати ще до укладення шлюбу; чого особа шукала в позаподружніх стосунках, чого не отримувала в подружніх. Зрада може бути результатом маніпуляції статевим життям. Шантаж на кшталт: «Якщо ти мені не принесеш зарплату — не будеш жити зі мною статевим життям!» — може спонукати шукати цього стосунку поза подружжям.

Важливо зрозуміти причинно-наслідковий характер і важкість зради. Інколи одноразову зраду намагаються представити як тривалий стосунок чи систематичну поведінку партнера. Можливо, протилежна сторона про зраду знала і давно вже пробачила, а через деякий час намагається подати зраду як вагому обтяжуючу обставину.

— Як Ви визначаєте, кажуть учасники процесу правду чи обманюють?

— Абсолютної певності ми не можемо досягнути. Для того є такий термін як «моральна певність» щодо визнання недійсності подружжя. Моральна певність — це термін, введений в 1917 році церковним законодавством, і він передбачає, що судді мусять опитати всіх можливих свідків, отримати всі можливі документи, зробити все, що від них залежить у справі, і вже на основі цих даних винести рішення. Ми не можемо заглянути людині в душу, не можемо посадити її на детектор брехні, але докладаємо усіх можливих зусиль, щоб зібрати усі необхідні документи і свідчення.

— Як діє трибунал у випадках, коли відповідач нізащо не хоче брати участь у судовому процесі? Чи практикуєте заочне судочинство?

— Для нас важливо поінформувати відповідача, що судовий процес розпочато. Саме тому ми просимо, щоб позивач надав адресу і всі координати відповідача. За вказаною адресою ми відправляємо рекомендований лист з повідомленням. Якщо лист повертається (за даною адресою відповідач не проживає), ми тоді просимо позивача змінити адресу, тобто знайти місце проживання відповідача. У випадку, якщо відповідач таки проживає за вказаною адресою, але просто не хоче брати листи, то він вважається повідомленим, так само як і в державному суді. Ми не можемо змусити його явитись до нас. Якщо він вперто ігнорує наші повідомлення, тоді розглядаємо справу односторонньо.

Бувають інші випадки — коли, наприклад, особа зникла безвісті або місце її перебування визначити неможливо. Тоді просимо позивача звернутись до правоохоронних органів, щоб вони видали таку довідку. Ми, на жаль, не маємо способу розшуку осіб.

— Інтерполу церковного нема…

— Так. Ми зі свого боку розсилаємо по парафіях, де потенційно та особа може проживати (за останнім місцем проживання, за місцем проживання батьків), оповіді, щоби священики виголосили інформацію, що ми хотіли би з нею поспілкуватись. Інколи буває, що особа, почувши на парафії своє ім’я і прізвище або прочитавши на дошці оголошень, звертається до нас з питанням, в чому справа. Якщо з’ясовується, що вона готова брати участь в процесі, просимо її залишити контакти, щоб мати змогу викликати на всі процесуальні дії, передбачені церковним законодавством.

— Що робити тому, хто перебуває за кордоном, на заробітках наприклад, і ніяк не може особисто брати участь у процесі, хоч і хотів би?

— Такій особі ми пропонуємо скласти доручення на когось, хто є в Україні. Звісно, є такі частини процесу, де подружжя під присягою опитують про обставини справи, і очевидно, що ніхто інший, крім члена подружжя, не може дати вичерпної відповіді. Але коли є така частина процесу, як ознайомлення з якимось документом, візит в трибунал для уточнення якихось даних абощо, то це може виконати уповноважена особа.

— Хто може виступати в ролі уповноваженої особи?

— Будь-хто, хто досяг віку відповідальності за власні вчинки, тобто 18 років, і кому учасник процесу довіряє. Це може бути хтось з його батьків, сестри, брати, друзі.

— Які причини зазвичай стають підставою для визнання недійсності церковного шлюбу?

— Усі причини визнання недійсності подружжя викладені в Кодексі канонів східних церков. Одні з найбільш поширених перешкод названі в 818-му каноні — «Нездатними до укладення подружжя є ті, які: 1) позбавлені достатнього користування розумом; 2) мають поважний брак оціночного розпізнання щодо істотних подружніх прав і обов’язків, які взаємно передаються і приймаються; 3) з причини психічної природи нездатні взяти на себе істотні подружні обов’язки». Перший пункт означає, грубо кажучи, психічні розлади, відхилення, які суттєвим чином впливають на волю людини, на її здатність укладати подружжя. Другий стосується незрілості особи, наприклад, коли людина вважає, що вінчання — це просто такий гарний звичай, або ж повінчалась, бо так їй сказали батьки. І третій пункт може стосуватися набутих схильностей — наркоманія, алкоголізм, ігрова залежність.

Ще є 824-ий канон — «приймається, що внутрішня згода відповідає словам або знакам, ужитим при укладанні подружжя. Якщо, однак, одна зі сторін або обидві позитивним актом волі виключили б саме подружжя або якийсь істотний елемент подружжя, або якусь істотну властивість, укладають його неправосильно». Це стосується випадків, коли особи не вважають, що подружній союз передбачає вірність. Усе приймають, а от істотний момент — ні. Чи, скажімо, вважають, що шлюбів може бути два або три.

Часом трапляється 821-ий канон — «хто одружується обманутий, підступом, учиненим заради одержання згоди на подружжя щодо певної якості другої сторони, яка може за своєю природою поважно порушити спільність подружнього життя, то й укладає його неправосильно». Це стосується обману з корисливих мотивів.

— Чи може стати причиною визнання шлюбу недійсним бездітність когось із подружжя?

— Є особи бездітні, які це декларують зразу. Ніхто ні від кого нічого не приховує. Очевидно, це не є перепоною. Але от гірше, коли це є приховано навмисно і виявляється уже в подружжі — а шляху назад вже нема!

— Хто зрештою виносить вирок, визнавати шлюб дійсним чи ні? Чи правда, що остаточне рішення за Ватиканом?

— До минулого року, поки не була внесена певна зміна в церковне законодавство нашим теперішнім Папою Франциском, обов’язково потрібно було два вироки. Перший вирок — у першій інстанції, після чого обов’язково вся справа передавалась на другу інстанцію (теперішній апеляційний суд). Там цю справу переглядала ще одна незалежна колегія суддів — чи не було допущено процесуальних порушень — і виносила свій вирок. Якщо у двох вироках були однакові за змістом висновки, то видавався декрет. Якщо ж один суперечив іншому, то тоді передавали справу на третю інстанцію. Справу запускали повністю заново. До речі, через це раніше процес тривав не один рік, а півтора.

Сьогодні, якщо немає апеляції, справи розглядаються тільки на першому ступені судочинства. Вирок виноситься по завершенні визначеного річного терміну колегіально трьома суддями трибуналу. Далі сторони ознайомлюються з вироком, і якщо вони не мають нічого проти, через 15 днів виноситься остаточний декрет, тобто той документ, який дається людині в руки.

— Отже, про Ватикан — це байки?

— Є певні справи, зарезервовані для Ватикану. Одна з таких підстав — це є rato non consumato. Це стосується випадків, коли шлюб був укладений згідно всіх норм, правильно, форма була дотримана, але жодного разу він не був довершений. Довершення — це є повноцінний статевий акт в шлюбі. Такі справи трапляються одна на тисячу. Усі решта справи щодо уневажнення шлюбу розглядаються тут, на місці — нікуди вони не відсилаються.

— З якого моменту шлюб вважається недійсним?

— З моменту, коли декрет про уневажнення шлюбу виданий в руки. Із цим документом людина може в той самий день йти до свого пароха і укладати новий шлюб так, ніби це її перший шлюб, так як попередній союз був визнаний недійсним.

— Чи правда, що останнім штрихом при уневажнення шлюбу є публічне оголошення священиком на парафії про те, що такі-то особи більше не є подружжям?

— Оголошувати це не обов’язково. По всіх церквах є книги шлюбів, де написано, хто з ким одружився. Ми просимо осіб, шлюб яких визнано недійсним, щоб вони звернулися до свого пароха, аби той вніс відповідний запис в церковну книгу. За потреби, якщо в осіб нема можливості сконтактуватися з парохом, ми можемо самі надіслати йому відповідний комунікат.

Інколи парафіян може збентежити повторне укладення кимось із громади шлюбу. Тут дуже важливо, щоб священик доступно розтлумачив людям, що попередній шлюб був визнаний недійсним згідно церковного законодавства, є документи, які це посвідчують, що це не було зловживанням.

— Які рішення трибунал приймає частіше — визнати шлюб дійсним чи недійсним?

— Переважно, коли до нас приходять люди, ми стараємось відразу їхню справу продіагностувати. Якщо підстав для визнання недійсності подружжя немає, то такі справи стараємось не приймати. Просимо людей добре подумати, тому що їхня справа може бути завершена негативним вироком і, таким чином, вони втратять час, ресурси і отримають те, що ми бачимо з висоти досвіду фактично вже на вході. А ті справи, де, як ми бачимо, є підстави для визнання недійсності шлюбу, приймаємо і розглядаємо. Звичайно, в процесі розгляду справи може виявитись брак підстав, тому певний відсоток негативних рішень залишається. Але переважну кількість справ ми розглядаємо позитивно.

— Тобто, якщо трибунал розпочав процес у справі, то це вже сигнал, що шлюб, з великою імовірністю, визнають недійсним…

— Так. Тобто це є сигнал до того, перш за все, що ми її розберемо згідно церковного законодавства, і якщо знайдемо підстави для визнання недійсності, то ми нікому не будемо цього блокувати.

— Скільки позовів про визнання шлюбу недійсним трибунал розглядає упродовж року?

— На жаль, не всю специфіку я можу відкрити, бо всі працівники трибуналу є під присягою нерозголошення, і в тому числі ми не можемо наводити статистику кількості справ.

— Принаймні, кількість таких позовів упродовж останніх років збільшується чи зменшується?

— Тенденція є амплітудною. Коли в нас почалася війна, кількість позовів суттєво зменшилась з тих причин, що люди були зайняті іншим, їм було не до судових процесів. Після того, як настала певна стабілізація, вона повернулась до звичайного русла. Не скажу, що до рівня мирного життя, але люди свої духовні потреби намагаються сповнити.

Так само протягом року відчувається певна сезонність. На час Великого Посту люди часто на сповіді зізнаються, що, будучи в шлюбі з кимось одним, мешкають з іншим. Виявивши перед священиком свої духовні потреби, вони потім звертаються до нас по домомогу у розв’язанні ситуації, в якій опинились, і повернутись до Церкви.

— Якого віку люди переважно звертаються до трибуналу?

— Є певні кризові моменти у подружжі — перший, четвертий, сьомий роки. Тому, як правило, до нас приходять люди, які не перейшли кризового моменту. Це переважно молодь. Часто вони приходять до нас відрухово: вони один з одним посварилися, на тих емоціях розлучились державно і хочуть ще зразу визнати їхній шлюб недійсним. Як правило, таких ми просимо трохи зачекати, охолонути. Бо в нас є випадки, коли приходили люди і в процесі дізнання ми з’ясовували, що вони були вже розлучені двічі чи тричі, а потім знову сходилися разом. З такими слід бути дуже акуратним.

Менше старших людей. По-перше, їм вже просто незручно приходити, по-друге, часто було таке, що кажуть: «Ну, ми походимо з того віку, коли речі ремонтували, а не викидали». Небагато й тих, хто провів у подружжі тривалий час.

— Ви сказали, що після визнання шлюбу недійсним людина може буквально в той же день укладати новий шлюб. Скільки разів особа може брати шлюб в церкві? Існує якийсь ліміт?

— Наразі до нас більше двох разів ніхто не приходив. В церковному законодавстві ліміти не прописані. Але, коли ми побачимо, що людина прийшла другий раз, після того як один шлюб було визнано недійсним, то до такої особи з нашого боку вже є максимальна увага, вивчаються дуже ґрунтовно причини. Бо інколи це буває просто банальний збіг: перший раз ця особа стала причиною визнання недійсності подружжя, наступний раз — уже її так звана друга половинка. Буває, що особу приваблює певний тип партнера, носія негативних рис характеру. І після припинення стосунків з одним подружнім партнером, особа знову пов’язує своє життя з іншою людиною зі схожими рисами, повторно припускаючись такої ж помилки.

До цього часу в нашій практиці не траплялось таких справ, які би поверталися в третій раз.

— Чи може трапитись таке, що трибунал визнав шлюб недійсним, але водночас заборонив укладати новий шлюб?

— Інколи у вироку може бути допущена преамбула, що позивачу чи відповідачу, чи обом сторонам заборонено укладати новий церковний шлюб. Чому робиться така ремарка? Тому що для визнання недійсності шлюбу потрібні певні вагомі підстави, про які ми вже говорили, і коли ці вагомі підстави, що роблять шлюб недійсним, залишаються актуальними й на сьогоднішній день, то є небезпека, що особа, укладаючи новий шлюб, знову буде укладати недійсний шлюб.

— До яких пір чинна ця заборона?

— Для того, щоби цю заборону зняти, людина мусить прийти і перед єпархіальним єпископом чи судовим вікарієм задекларувати своє розуміння того, чим є шлюб. Тоді проводиться певна розмова, дана особа зобов’язана пройти передшлюбні науки в церкві. Якщо проблема була, наприклад, медичного характеру — приносить довідку, що вона пролікувалась. Нам важливо дізнатись, що причини, які призвели до недійсності шлюбу, викорінені і людина може укладати новий шлюб. Переважно наші заборони не є якимось присікаючим навічно фактором, це є просто такий оберігаючий бар’єр для самої особи, щоби вона не укладала недійсних шлюбів і не зруйнувала ще комусь життя.

— Наостанок, що би Ви порадили усім тим, хто збирається ініціювати процес уневажнення шлюбу?

— Я би порадив не боятися. Найбільші вороги людини — це страх і невідомість. Хай не слухають чуток, не зважають на те, що кажуть на базарі, що пишуть в Інтернеті, а прийдуть до нас і отримають інформацію з перших рук. І ще, для християнина в тому важливо зосереджуватись не на технічних моментах, а на своєму сумлінні. Це — друга порада в комплексі з першою. Зрештою, слід багато молитися, тому що ми є просто інструментами в руках Божих, він нами управляє, він нас направляє.

Перелік документів, необхідних для початку процесу визнання недійсності шлюбу

• Копія паспорта (перша сторінка, прописка, сімейний стан)
• Копія свідоцтва або рішення суду про цивільне розлучення
• Копія свідоцтва про уділення Тайни Хрещення позивачеві
• Свідоцтво про Церковний Шлюб
• Позовна скарга. У ній необхідно вказати особисті дані позивача і відповідача — прізвище (дівоче прізвище дружини), ім’я, по-батькові, адресу проживання; дату і місце укладення церковного шлюбу та коротко причини, чому позивач вважає шлюб недійсним
• Додаток до позовної скарги. Він включає в себе вже детальний опис подій подружнього життя, починаючи від моменту знайомства і до укладення церковного шлюбу, передумов укладення шлюбу та подій, які спричинили до розлучення. Обсяг — від 3 до 5 сторінок.
• Анкета для з’ясування деталей подружньої справи
• Список свідків, які погодилися дати свої правдиві свідчення у подружній справі. Позивач має долучити до процесу трьох-чотирьох компетентних свідків, котрі би засвідчили в трибуналі про подружнє життя позивача з відповідачем
• Інші документи, які можуть служити доказовим матеріалом у судовому процесі (наприклад, медичні довідки, експертизи, судові рішення, документи з правоохоронних органів і т.д.)
• Судові витрати. На сьогодні вони становлять 2000 гривень. Особа може їх вносити протягом тривалості процесу довільними частинами. Судові витрати вносяться у бухгалтерію Львівської митрополії УГКЦ

Зразок позовної скарги (заяви) про визнання церковного шлюбу недійсним та додатку до неї

Адреси й телефони греко-католицьких церковних трибуналів України

Трибунал Верховного Архиєпископа
Голова Трибуналу: о. Роман Іванців
Адреса: пл. св. Юра, 5, м. Львів, 79000
тел./факс: (032) 261-13-84
e-mail: tribunal@ugcc.org.ua

Бучацька Єпархія
Судовий Вікарій: мит. прот. Іван Сеньків
Адреса: вул. Монастирська, 2, м. Чортків, 48500
тел.: (03552) 2-19-07

Івано-Франківська Митрополія
Судовий Вікарій: о. Степан Балагура
Адреса: вул. Княгинин, 15, м. Івано-Франківськ, 76019
тел.: (0342) 78-53-76
факс: (0342) 4-00-84
e-mail: sud-if@ukr.net

Київська Митрополія
Судовий Вікарій: о. Тарас Валах
Адреса: вул. Різницька, 11 Б/28-29, м. Київ, 01011
тел./факс: (044) 254-56-10
e-mail: kyiv@ugcc.org.ua

Львівська Митрополія
Судовий Вікарій: о. Ростислав Бубняк
Адреса: пл. св. Юра, 5, м. Львів, 79000
тел./факс: (032) 261-13-81
e-mail: lviv_mtrybunal@ugcc.org.ua

Коломийсько-Чернівецька Єпархія
Судовий Вікарій: о. Володимир Прокіпчук
Адреса: вул. І. Франка, 29, м. Коломия, Івано-Франківська обл., 78200
тел.: (03433) 2-16-70
факс: (03433) 2-44-76

Мукачівська Єпархія
Судовий Вікарій: прот. Іван Ісайович
Адреса: вул. Закарпатська, 18, м. Ужгород, 88017
тел.: (312) 64-39-68

Самбірсько-Дрогобицька Єпархія
Судовий Вікарій: о. Тарас Коцаба
Адреса: вул. Трускавецька, 2, м. Дрогобич, Львівська обл., 82100
тел./факс: (0324) 45-30-34
e-mail: sud@sde.org.ua

Сокальська Єпархія
Судовий Вікарій: о. Василь Коваль
Адреса: вул. Львівська, 7, м. Жовква, Львівська обл., 80300
тел.: (03252) 6-13-36
факс: (03252) 6-13-35

Стрийська Єпархія
Судовий Вікарій: о. Степан Кузишин
Адреса: а/с 49, вул. Шевченка, 80, м. Стрий, Львівська обл, 82400
тел./факс: (03245) 5-22-08

Тернопільсько-Зборівська Митрополія
Судовий Вікарій: о. Роман Дутчак
Адреса: вул. Січових Стрільців, 6а, м. Тернопіль, 46001
тел.: (0352) 52-25-66
факс: (0352) 52-04-73
e-mail: tribunal.tern-zb@rambler.ru

Сторінку підготував Василь Скріба