Що потрібно для визнання недійсності церковного шлюбу

Бувають різні ситуації, коли подружня пара вирішила розійтись. Однак, якщо змінити цивільний стан можна доволі швидко, то церковний шлюб не так просто розірвати.

Такі справи розглядає церковний трибунал.

«Особа приходить до нас і каже, що хоче почати процес визнання недійсності подружжя. Запитуємо, скільки років вона пробула в шлюбі. Якщо шлюб був укладений всього рік тому і він ще не розірваний цивільно, такої справи ми прийняти не можемо — з моменту цивільного розлучення має пройти мінімум півроку», – каже авдитор та захисник подружнього вузла Трибуналу Львівської митрополії УГКЦ Олег Кравчук.

Спочатку людина має коротко пояснити, чому хоче розійтись і назвати причини – зрада, насильство чи щось інше.

«Можливо, основною причиною одруження була передшлюбна вагітність, тиск з боку батьків, інші обставини, які змусили людину одружитися. Дослідивши ці питання і побачивши, що в історії людини є факти, які можуть стати підставами майбутнього уневажнення шлюбу, видаємо бланк позовної скарги і кажемо, які ще документи особа має подати. Фактично процес розпочато», – додав п. Олег.

Також читайте: «Один факт подружньої зради ще не робить шлюб недійсним»

Сам процес триває рік часу, але є певні справи, які тривають довше. Це може бути пов’язано з тим, що відповідач, не відмовляючись брати участь в процесі, просить відкласти розгляд, посилаючись на те, що він перебуває за кордоном або ж на стаціонарному лікуванні. Інколи сам позивач просить призупинити процес, сподіваючись на примирення зі своєю половинкою. І півроку вони намагаються примиритись. На будь-якій стадії процес може бути припинений через примирення і більше не провадитись.

Усі причини визнання недійсності подружжя викладені в Кодексі канонів східних церков. Одні з найбільш поширених перешкод названі в 818-му каноні — «Нездатними до укладення подружжя є ті, які: 1) позбавлені достатнього користування розумом; 2) мають поважний брак оціночного розпізнання щодо істотних подружніх прав і обов’язків, які взаємно передаються і приймаються; 3) з причини психічної природи нездатні взяти на себе істотні подружні обов’язки». Перший пункт означає, грубо кажучи, психічні розлади, відхилення, які суттєвим чином впливають на волю людини, на її здатність укладати подружжя. Другий стосується незрілості особи, наприклад, коли людина вважає, що вінчання — це просто такий гарний звичай, або ж повінчалась, бо так їй сказали батьки. І третій пункт може стосуватися набутих схильностей — наркоманія, алкоголізм, ігрова залежність.

Ще є 824-ий канон — «приймається, що внутрішня згода відповідає словам або знакам, ужитим при укладанні подружжя. Якщо, однак, одна зі сторін або обидві позитивним актом волі виключили б саме подружжя або якийсь істотний елемент подружжя, або якусь істотну властивість, укладають його неправосильно». Це стосується випадків, коли особи не вважають, що подружній союз передбачає вірність. Усе приймають, а от істотний момент — ні. Чи, скажімо, вважають, що шлюбів може бути два або три.

Часом трапляється 821-ий канон — «хто одружується обманутий, підступом, учиненим заради одержання згоди на подружжя щодо певної якості другої сторони, яка може за своєю природою поважно порушити спільність подружнього життя, то й укладає його неправосильно». Це стосується обману з корисливих мотивів.

Усі справи розглядаються у першій інстанції за винятком хіба однієї категорії: «Є певні справи, зарезервовані для Ватикану. Одна з таких підстав — це є rato non consumato. Це стосується випадків, коли шлюб був укладений згідно всіх норм, правильно, форма була дотримана, але жодного разу він не був довершений. Довершення — це є повноцінний статевий акт в шлюбі. Такі справи трапляються одна на тисячу».

Якщо трибунал розпочав процес у справі, то найімовірніше, що шлюб таки визнають недійсним.